Розвиток еколого-моральних якостей особистості

на уроках географії та в позаурочний час

Самойленко Н.Г учитель географії

«Школа майбутнього повинна найповніше використовувати для гармонійного розвитку дитини все, що дає природа і що зможе зробити дитина в майбутньому для того, щоб природа служила їй. Уже через це ми повинні берегти і поновлювати природні багатства, які маємо.»           

В. Сухомлинський

Освіта  є  провідним  інститутом  розвитку  демократії.  Впровадження концепції освіти для сталого розвитку в практику роботи навчальних закладів України дозволить підвищити загальний рівень системи освіти, сприятиме процесу формування громадянського суспільства в Україні.

 У наш час глобальних потрясінь і катаклізмів світове співтовариство визнало пріоритет природи і довкілля і спрямовує свою діяльність на побудову  екоцентричного  суспільства,  в  якому  діють  закони  сталого розвитку. Пріоритетним стає новий ціннісний орієнтир особистісного та суспільного  розвитку  –  гармонійний  розвиток  людини  і  природи  як взаємозалежних складових єдиної системи.

У цій новій глобальній системі суспільних відносин і цінностей метою взаємодії  людини з  природою  є  максимальне  задоволення  як потреб людини,  так  і  потреб  самої  природи:  природоохоронна  діяльність спрямована на відновлення порушеного балансу екосистем і біорозмаїття, а  сам  характер  діяльності  людини  по  збереженню  довкілля трансформується розвиток суспільства й екосистем на засадах стратегії сталого розвитку.

Головною метою освіти сталого розвитку є створення умов для ефективного вирішення існуючих навчально-виховних проблем у галузі виховання і становлення екологічно свідомої особистості, що живе в гармонії з природою, опікується навколишнім середовищем, створюючи належні умови для збереження і примноження біорозмаїття та існуючих екосистем, формує екологічно безпечне довкілля для сталого розвитку суспільства й особистості.

Сутність виховання в учнів дбайливого ставлення до природи рідної землі полягає у вихованні почуття любові до природи, бо саме їй ми завдячуємо своїм існуванням на планеті Земля. А також у навчанні дітей оберігати і примножувати навколишню красу, формуванні у них екологічної і моральної свідомості, духовності, гуманізму. У вихованні в любові юних громадян України, які живуть у третьому тисячолітті і мають бути позбавлені жорстокості, користолюбства. Сутність виховання полягає у усвідомленні святого обов’язку кожного – не завдавати шкоди живому світові.

Та чи всі це усвідомлюють? На жаль, маємо досить підстав твердити протилежне. І часто це не провина людей, а їхня біда. Бо ж не навчили їх розуміти нерозривність і взаємозалежність складових природи, своє місце в природному середовищі, не прищепили елементарних навичок спілкування з усім живим і неживим, що нас оточує.

Тому виховання у учнів бережного ставлення до природи, формування природоохоронних навичок дуже актуальне і набуває сьогодні особливого значення .

Що ж можуть зробити дорослі, щоб їх дитина не просто вміла бачити красу довкілля, не тільки милувалася мальовничими пейзажами, а й була здатна аналізувати взаємодію компонентів географічної оболонки, встановлювати причинно-наслідковий зв’язок втручання людини у природний комплекс, відчувати свою відповідальність за недбале ставлення до природних компонентів та передбачати наслідки такої поведінки?

Саме вчителі географії повинні на уроках не тільки показати красу та багатство природи, розповісти про компоненти географічної оболонки і їх взаємодію між собою, а й на практиці показати вплив дитини на компоненти природи і можливі наслідки такого впливу. Мета вчителя на уроках географії саме на практичних роботах встановити залежність між чинниками компонентів географічної оболонки, визначити зв’язки між явищами природи. Навчити дітей самостійно і в групах проводити дослідження, розробляти проектні роботи по усуненню недоліків у ставленні до довкілля, допомагати учням розкривати можливості зміни їх поведінки на кращу по відношенню до оточення, розкривати можливості вдосконалення дій природоохоронного значення.

Потенціал особистості учня реалізовується шляхом творчих завдань, які навчають проектувати заходи раціонального природокористування та оцінювати їх можливі позитивні наслідки та збитки. Під час занять учні пропонують ефективні та раціональні рішення, нестандартно підходять до вирішення екологічних проблем. Зокрема, вивчення теми «Топографічна карта та робота з нею» у 8 класі було проведене як практична робота. Учням пропонувалося, користуючись топографічною картою, описати місцевість та заповнити таблицю.

Після проведеної роботи учні отримували запитання різного характеру: Порівняйте реальну місцевість із зображеною на фрагменті топографічної карти. Які зміни ви помітили? Що було їх причиною? Які наслідки це має для навколишнього середовища? Про що можна дізнатися з топографічної карти? Де вона застосовується? Які наслідки має господарська діяльність людини у вашій місцевості? Чи завжди цей вплив негативний? Які ви можете запропонувати шляхи вирішення цих проблем?

Під час виконання практичної роботи учні формували вміння користуватися топографічною картою для визначення координат, відстаней, напрямків, висот, крутизни схилів; закріпили знання про практичне застосування топографічних карт; сформували основні екологічні вміння та навички з прогнозування можливих наслідків діяльності людини та запропонували шляхи вирішення основних екологічних проблем рідного краю.

Крім означеного, школярі не тільки описували об’єкти за картою, а й намагалися пояснити причини розвитку сучасних процесів та явищ, динаміку певних об’єктів та вплив діяльності людини на них.

Екологічне виховання у позакласній роботі     сприяє розвитку спостережливості, пробудженню інтересу до навколишнього середовища та його законів. Так під час занять об’єднання за інтересами «Мій рідний край» використовую вправи на усвідомлення особистої причетності до екологічних проблем (прийняття рішень у життєвій ситуації), еколого-психологічний тренінг «Захист атмосфери», інтегрально-пошукові групові та рольові ігри «Пікнік» (про наслідки ігнорування правил поведінки в природі), «Твоя кімната» (ознайомлення учнів з побутовими екологічними проблемами), рольові ігри-експромти , творча "терапія", "мозковий штурм", імітаційне моделювання спрямовані на актуалізацію особистої причетності, емоційної сфери, формування смислотвірних мотивів екологічного змісту, що забезпечує систематизацію світоглядних установок учнів.

Туристично-краєзнавчий напрям - екскурсії в природу дають можливість оволодівати конкретними екологічними знаннями, переконують в неминучій цінності природи і в необхідності бережливого ставлення до неї.

Дослідження екологічного стану річки Самари поблизу міста Новомосковська проводимо з учнями на заняттях об’єднання за інтересами «Мій рідний край», на елективних курсах під час літньої школи. Роботи учні представляли не лише під час вивчення певної теми, а й на учнівських конференціях та конкурсах – захистах, МАН, як обласного так і Всеукраїнського значення.  

Отже, застосовуючи методи екологічного виховання не тільки на уроці географії, а й у позакласній роботі, можливо виправити сучасний критичний стан навколишнього середовища, попередити виникнення нових екологічних проблем, а також поєднати раціональне й емоційне у взаємовідносинах людини з природою на базі принципів добра й краси, розуму й свідомості, патріотизму й універсалізму.

Список використаної літератури

1. Довгань Г.Д. Дидактичні матеріали до уроків географії 7 кл.-Х.: Ранок: Веста, 2008.

2. Екологічна освіта для сталого розвитку у запитаннях та відповідях  :  науково-методичний посібник для вчителів / заред. О. І. Бондаря. – Херсон : ГріньД.С., 2015.

3. Медведев В. И., Алдашева А. А. Екологічна осознаність. -2001.

4. Пестушко В.Ю., Уварова Г.Є. Методичний посібник учителя, - Х. Основа 2008.

5. Трубник І. В. Формування у дітей шкільного віку екологічно мотивованої поведінки/ Збірник наукових праць /2005.